Про аматорські дитячі театри на Закарпатті (за матеріалами дослідження)

З 1920 р. на Закарпатті особливо широко розгортається театральна аматорська діяльність по школах. Організаторами дитячих вистав були вчителі. Крім п’єс, учителі ставили з дітьми окремі сценки, готували декламації, інсценізації й т.п. Тодішня педагогічна думка на Закарпатті надавала неабиякої ваги драматизації не тільки як одному з допоміжних методів викладання, а насамперед як дійовому чиннику в навчанні з різних предметів.

Масове захоплення театральною справою порушує й питання репертуару. Які п’єси ставити, де і звідки їх брати? Писати і перекладати п’єси стало необхідністю і модою дня. Репертуар не змусив себе чекати. Відразу до створення дитячих п’єс залучилися самі вчителі й письменники (Маруся Підгірянка, В.Гренджа-Донський, Ф.Потушняк, С.Черкасенко, В.О’Коннор-Вілінська та ін.). І часописи почали друкувати п’єси. В першу чергу «Наш рідний край», що виходив у Тячеві й видавцем  якого був педагог-письменник О.Маркуш, місячник «Підкарпатська Русь», дитячий журнал «Пчілка», який і публікував, і видавав дитячі п’єси. Вони постачали репертуар для шкіл однаковою мірою як для наймолодших класів, так і для старших, особливо для школярів-скаутів.

Юрій Чорі в дослідженні «Драматургія Закарпаття» засвідчує: «Протягом першої половини ХХ століття у пресі зустрічається півсотні прізвищ драматургів і понад сто назв їх творів. Значна частина п’єс нині зберігається в архівах Закарпатського обласного державного фонду…».

Влаштування шкільних вистав набрало такого масштабу, що журнал «Наш рідний край» уже в 1930-му році констатував: «Не є нині школи, де би вже самі шкільні діти не грали хоч раз у році театер».

У репертуарі дитячих вистав були й різні інсценізації казок.  Особливо багатий був репертуар на п’єси до Шевченкових днів. Гнат Ігнатович у ґрунтовному дослідженні історії закарпатського театру «Від гасниці до рампи» подає назви п’єс і прізвища їх авторів: «На Тарасовій могилі» Я.Марченка, «До світла, до волі» – віршована п’єска С.Черкасенка, «Тарас – дитина» М.Козоріс, «Малий оборонець правди» Ю.Шкрумеляка, «Малий артист» Б.Мартиновича. Не менше було варіацій і п’єсок за темами віршів поета – «На Великдень», «Перебендя», «Було колись», «Тарас пастушок» і багато інших.

Матеріали, пов’язані з Т.Шевченком, поширювалися на Закарпатті різними шляхами, зокрема в шкільних підручниках, читанках, періодиці, в різноаспектній діяльності громадських організацій – «Просвіти», «Пласту» та ін.

Відомо, що перше на Закарпатті публічне Шевченківське свято відбулося 29 квітня 1915 р. на терасі Мукачівського замку силами січових стрільців [Федака Сергій. Тарас Шевченко у громадсько-політичному житті Закарпаття кінця ХІХ – початку ХХІ століття // Закарпатська Шевченкіана].  Таке ж святкування відбулося в Ужгороді 16 квітня 1920 року. Його організували Іван Панькевич і Данило Стахура. У 1922 році Шевченківський вечір пройшов в Ужгороді. З промовою на цьому вечорі виступив Августин Штефан [Статєєва Валентина. Твори Тараса Шевченка на Закарпатті міжвоєнного періоду як фактор утвердження єдиної української літературної мови в краї].